Цитати зі Святого Євангелія про молитву:

Мт. 6, 5-9; Мт. 6, 9-14; Мт. 6, 14-15; Мт.7, 7-12; Мк.14, 32-40; Лк. 11, 5-14;
Лк.18,1-15; Ів. 4,5-25; Ів. 15, 4-8; Ів. 16, 23-25; Діяння Апостолів 4,31;
Діяння 16, 25-26; Послання Якова 5, 13-16; Юд. I , 20-21; Рим. 8, 26; Еф. 6, 18; Фл. 4, 6-7; Сл. 5, 17; 1 Тим. 2, 1-5.

Цитати з книги о.Юліана Катрія, ЧСВВ “ Перлини Східних Отців ”

• Скільки разів кличуть на молитву, співай устами Божу хвалу і будь при правилі аж до останньої молитви. Бо, як не перестаєш їсти, поки не наситиш тіла, то наскільки більше належить витривати при духовній поживі й молитвою скріпити душу. Бо як небо відрізняється від землі і речі небесні від зем­ них, так душа різниться від тіла (с в . Василій Великий, А.Б. 2).

• На молитву і на псалмодію є відповідний час, як і на інші духовні вправи. Працюючи можемо як не устами, то серцем хвалити Бога, як каже Апостол, «псалмами, гімнами й духовними піснями» (Кол. 3:16). Будемо молитися під час праці й дякувати Богові, який дає рукам силу до праці, а ро­ зум просвічує своєю правдою (се. Василій Великий, ШПр. З 7).

• Будемо молитвою звертати діла рук наших до мети - приподобати себе Богові. Таким способом набудемо і зі­ брання духа. Навчимося у кожному ділі випрошувати в Бога доброго успіху для праці й дякувати за те, що дає. Притім збережемо добрий намір подобатися Йому. Так треба поєд­ нувати молитву з працею (св. Василій Великий, ШПр. 37).

• А коли день закінчиться, треба скласти Богові подяку за все, що нам дав, і за все, що ми доброго зробили... І знову, коли ніч починається, треба просити, щоб ми мали невинний відпочинок, вільний від недобрих снів. У той час треба знову проказати 90 псалом... І вдосвіта треба випередити ранню зорю і вставати на молитву, щоб день не застав нас у ліжку сплячих (с в . Василій Великий, ШПр. 37).

• Що може дати більше щастя за те, як наслідувати на землі ангельські хори; вдосвіта йти на молитву, піснями і спі­ вами прославляти Створителя, а пізніше, поки сонце ясніше засвітить, братися до праці. В кожній праці товаришкою є молитва, а піснями, наче сіллю заправляємо роботу. Милозвучність духовних гімнів дає душі веселий і щасливий настрій (с в . Василій Великий, Лист 2).

• Молитва - це прохання про дар, що його вірний за­ силає до Бога... Коли сідаєш до столу - молися! Береш хліб - дякуй Подателеві! Коли скріпляєш немічне тіло вином, тоді думай про Того, хто дає тобі ці дари на розвеселення і піднесення з немочі!... Коли береш на себе одяг, дякуй Тому, хто його тобі дав! (с в . Василій Великий, В честь муч. Юліти).

• Як минув день, дякуй Господеві, що дав нам сонце для праці в час дня і світло на освічення в час ночі та на інші життєві потреби (с в . Василій Великий, В честь муч. Юліти).

• Коли дивишся на небо і роздумуєш про красу зір, тоді молися Господеві видимого світу, молися великому Творцеві всесвіту, що все премудро створив... Коли бачиш, що кожне живе створіння потонуло у сні, тоді знову молися до Того, що навіть проти нашої волі перериває нам нашу працю сном і після короткого відпочинку дозволяє нам знову повернутися до повних сил (с в. Василій Великий, Гомілія в честь мучениці Юліти).

• Монах безнастанно молиться (св. Василій Великий, А.Б. 3).

• Такий є вже звичай дияволів - намовляти нас пере­ривати молитву. Ніби задля якоїсь важливої причини відтягають нас від молитви - цієї дороги до спасіння (св. Василій Великий, А.Б. 2).

• Молитва за своєю природою - це спілкування та єднання людини з Богом, а за своєю дією вона підтримує світ і поєднує його з Богом (св. Іван Ліствичник, Слово 28).

• Молитва - це мати й дочка сліз, надолуження за гріхи, поміст через спокуси, мур проти клопотів, нищителька непорозумінь, заняття ангелів, пожива всіх духовних істот, майбутня радість, необмежена діяльність, джерело чеснот, криниця ласк, невидимий поступ, пожива душі, просвічення розуму, сокира на зневіру, вияв надії, лік на смуток, скарб монахів, багатство пустельників, злагіднення гніву, дзеркало поступу, здійснення успіху, об'ява майбутнього, знак слави (св. Іван Ліствичник, Слово 28).

• Віра дає крила молитві, і без неї ми не можемо під­носитися до неба... Твоя молитва покаже тобі, в якому стані ти знаходишся (св. Іван Ліствичник, Слово 28).

• Молитва - це розмова душі з Богом, гілка з дерева покори й лагідності, вияв радості й подяки, лік на журбу й оспалість, піднесення розуму до Бога. Як хліб служить на по­ живу для тіла, а чеснота - для душі, так молитва - це пожива розуму (св. Ніль Синайський, Слово про молитву).

• Що для мисливця меч, те для монаха молитва. Справ­ ді, не такий страшний для вовків меч, як для дияволів молитви праведників (св. Іван Золотоустий, Про монаше життя).

• Що світло сонця для тіла, те молитва для душі. І як для сліпої людини нещастям є не бачити сонця, то яким великим нещастям для християнина було б не молитися і не вливати молитвою у свою душу Христового світла? (св. Іван Золотоустий, Про молитву 1).

• Коли я бачу, що хтось не любить молитви і не має до неї гарячої і ревної любові, то мені вже ясно, що він не володіє у своїй душі нічим благородним. Коли ж бачу, що хтось ревно дбає про службу Богові й вважає за велике нещастя, якщо він не може безнастанно молитися, то про такого скажу, що він надійний подвижник всякої чесноти і храм Божий (св. Іван Золотоустий, Про молитву 1).

• Якщо ти позбавиш себе молитви, то зробиш те саме, що витягнеш рибу з води, тому що як для неї потрібна вода, так для тебе - молитва (св. Іван Золотоустий, Про молитву 2).

• Молитва - спасіння, безсмертя душі, незнищима стіна Церкви, непохитна охорона, страх для дияволів, а для благочестивих - спасіння (св. Іван Золотоустий, Про молитву 2).

• Коли я кажу: «Призви Бога, попроси Його, умоли Його», то ти відповідаєш: «Я просив раз, другий, третій, десятий, сотий і не отримав». Не переставай просити, поки не отримаєш (св. Іван Золотоустий, Про молитву 2).

• Неможливо, дійсно неможливо, щоб людина, яка сердечно молиться і постійно взиває до Бога, впала будь-коли у гріх (св. Іван Золотоустий, Про молитву 2).

• Язик того, хто молиться - це рука, яка обіймає Божі коліна (св. Іван Золотоустий, Гомілія 51, на Мт. 15:1).

• Молитва - сильна зброя проти спокус (св. Іван Золотоустий, Гомілія 3, на Діян. 1:12).

• Ревіння лева не змушує до втечі диких звірів так, як молитва праведного проганяє дияволів Він тільки сказав слово, і вони вже щезли (св. Іван Золотоустий, Гомілія 53, на Діян. 26:30-32).

• Через молитву наша душа, піднявшись на небо, обіймає Господа невисловленими обіймами, немов дитина свою матір; зі сльозами благає, просячи божественної поживи; висловлює свої бажання і дістає дари, що перевищують усю видиму природу (св. Іван Золотоустий, Гомілія 6, Про молитву).

• Молитва - священний посланець. Вона веселить серце, заспокоює душу, збуджує страх перед карою, дає бажання небесного царства, вчить покори, дає пізнання гріха, словом - прикрашає людину всім добром, наділяючи душу різними чеснотами (св. Іван Золотоустий, Гомілія б, Про молитву).

• Чи ти миєшся, - молися! Чи ти в дорозі або на ліж­ ку, - молися! Де б ти не був, - молися! Ти храм Божий, то не шукай місця, тільки душевного настрою... Куди б ти не пішов, як будеш до Бога взивати, він тебе почує (св. Іван Золотоустий, Про жінку хананейку).

• Де б ти не був, всюди можеш молитися. Покажи тільки добру волю, і для тебе не буде перешкодою ані місце, ані час. І хоч би ти не приклонював колін і не бився в груди і не простягав рук до неба, а тільки показав ревну душу, то тим виконаєш усе потрібне до молитви... Бог не звертає увагу на місце. Він тільки хоче щирого серця і смиренної душі (св. Іван Золотоустий, Слово 4, Про Анну).

• Навчімся завжди ревно займатися молитвою - вдень і вночі (св. Іван Золотоустий, Гомілія ЗО, на Бут. 11:1).

• Люди, коли їм постійно докучати своїми справами, стають лихі, втікають і гніваються на нас. А Бог - навпаки, не тоді гнівається, коли ми постійно молимося до Нього за свої справи, але тоді Він найбільше невдоволений, коли ми цього не робимо (св. Іван Золотоустий, Про статут 1).

• Коли ти молишся і будеш вислуханий, то далі молися, щоб Богові подякувати. Якщо не будеш вислуханий, то не залишай молитви, щоб бути вислуханим. І не говори: «Я багато молився і не був вислуханий», тому що це часто буває для твоєї користі. Бог знає, що ти лінивий і самопевний та що, коли отримаєш потрібне, відійдеш і більше не будеш молитися. Тож самою потребою Він заставляє тебе частіше з Ним говорити і віддаватися молитві (св. Іван Золотоустий, Про покаяння).

• Часто, чого ми не в силі зробити власним старанням, можемо легко осягнути за допомогою постійних моли­ тов. Справді, треба завжди постійно молитися, у клопоті і в спокою, у біді і в добрі... Тебе вислухано? Дякуй за те, що вислухано. Не вислухано? Будь терпеливий, щоб ти був вислуханий (св. Іван Золотоустий, на Фил. 1:18).

• Нема нічого сильнішого від ревної і щирої молитви (св. Іван Золотоустий, на Фил. 1:18).

• Молитва - це могутня зброя і велика охорона (св. Іван Золотоустий, Не треба розголошувати гріхів інших).

• Молитва - це розмова з Богом. Чи ми дістанемо те, про що просимо, - чи ні, будемо ревно молитися, і дякувати не тільки тоді, коли отримуємо, але й тоді, коли не отримуємо, тому що й неотримання, якщо з волі Божої, не менше корисне, як і отримання (св. Іван Золотоустий, на Бут. 11:1).

• Молитва Церкви така сильна, що, коли б ми були навіть більш безмовні від каміння, вона зробить наш язик легшим від усякого пера (св. Іван Золотоустий, Слово 2, на книгу Буття).

• Ніщо не може рівнятися з молитвою. Вона й не­можливе робить можливим, важке - легким, невигідне - вигідним (св. Іван Золотоустий, Слово 4, Про Анну).

• Молитва багатьох невислухана. Чому? Бо просять про речі некорисні. В такому випадку ліпше бути невислуханим, ніж вислуханим. Тому, коли будемо вислухані, не будемо радіти з того, і коли будемо невислухані, будемо прославляти Бога за те (св. Іван Золотоустий, Гомілія про Псалми).

• Той, хто молиться, повинен мати перш за все тверду віру, і тоді осягне те, чого просить (св. Іван Золотоустий, на Пс. 4).

• Хто ревно молиться, той проганяє злих духів. А хто розсіяно молиться, то з нього злі духи сміються (св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).

• Як сильний вітер розганяє порох, так і нашого ворога - диявола, проганяємо голосом славослов'я Богові, молитвою і сльозами (св. Єфрем Сирійський, Напоумлення для монахів).

• Апостол наказує, щоб постійно молитися (1 Сол. 5: 17), а це значить: вночі, вдень - завжди. Не тільки входячи в церкву, але всюди пам'ятай про молитву. Не переривай моли­тви навіть тоді, коли ти працюєш чи спиш, чи в дорозі, чи їси, чи п'єш або лежиш, бо не знаєш, коли прийдуть по твою душу. І якщо можна, приклони коліна, а коли ні, то молися розумом ввечері, вранці, опівдні (св. Єфрем Сирійський, Про молитву).

• Молитва оберігає невинність... Молитва - це сила для тіла, мир для дому... Молитва - печать дівицтва, вірність подружжя, зброя подорожніх, сторож відпочиваючих, урожай рільників, рятунок плаваючих. Молитва - заступниця осуджуваних, потіха для ув'язнених, радість для тих, що радіють, празник у день народин, вінець подругів, похорон померлим (св. Єфрем Сирійський, Про молитву).

• Молитва - розмова з Богом, зрівняння з ангелами, успіх у доброму, відвернення лиха, навернення грішних (св.Єфрем Сирійський, Про молитву).

• Я прошу ваших молитов. Ваші молитви - для мене стіна і твердиня! Не говори: «Я слабий, то як можу молитися за священика?» Ти чув, що говорить св. Письмо: «Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього» (Діян. 12:5). І ця молитва Церкви зняла кайдани з Петра і скріпила ревність до проповіді в Павла. Молитва загасила вогняну піч. Молитва загородила пащі левів. Молитва вкорочувала обурення. Молитва створила рай. Молитва роз­ в'язала затвори неба. Молитва неплідну зробила плідною. Молитва Корнилія проникла небеса. Молитва оправдала митаря. Такої твердині прошу у вас, такої милості потребую (св. Іван Золотоустий, Слово після повернення св. Івана з Азії в Константинополь).

• Це ж основна правда віри, що молитва - найважливіша з усіх Божих справ життя. Ця правда така основна, що треба б її помістити поміж найважливішими правдами віри, про які і діти мусять навчитися в катехизмі, якщо вона посередньо вже не міститься між шістьома правдами віри... Молитва - це найважливіша й найголовніша умова благодаті, єдина дорога до благодаті... Від тридцяти кількох літ я не перестаю християнським родинам пригадувати спільні молитви як єдину форму родинних молитов і потрібну умову християнського життя родини (митр. Андрей Шептицький, Послання до духовенства на Великий Піст, 1935).

• Нам треба довгої й ревної праці, щоб зрозуміти потребу та як слід оцінити значення того, що є найкращим ви­ цвітом християнського життя і воднораз найбільшою потребою цього життя, а саме - молитву. Не переможе гріха той, хто не цінить молитви, не любить її й достатньо не молиться. Не покається, хто не випросить собі цієї ласки. І не переможе спокус і не уникне зла, хто не випросить собі цієї ласки... Вічного спасіння не осягне, хто собі цієї ласки не випросить... Молитва є найзагальнішою і найуспішнішою дорогою до Божої ласки (митр. Андрей Шептицький, Прохання про мудрість).

• Поза святими Тайнами і добрими ділами нема іншої дороги до Божої благодаті, крім молитви (митр. Андрей Шептицький, Прохання про мудрість).

• Передусім пам'ятайте, що основою монашого життя, як у монастирі, так і поза ним, є молитва. Будьте людьми молитви, любіть молитися, давайте приклад молитви, і будьте переконані, що ваші молитви будуть вислухані (митр. Андрей Шептицький, Лист до монахинь).

• Кожне слово молитви - це двері чи віконце в небо (митр. Андрей Шептицький, Про видання нового служебника).

• Спільні молитви - це найкращий спосіб освячувати хату й життя християн (митр. Андрей Шептицький, Лист до вірних).

• Від сорок літ при кожній нагоді повторюю, що родина як суспільна одиниця, яка не віддає спільно честі Всевишньому, не може називатися християнською родиною, бо не виконує найпершого й найвищого обов'язку кожної християнської суспільної одиниці. Така родина не може мати Божого благословення, яке Бог дає тільки тим, що виконують свої християнські обов'язки (митр. Андрей Шептицький, У справі спільних молитов).

Цитати з книги “Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві”

• “Предмети, якими користувались святі або користуються молільники є освячені молитвою”.

• “Не тільки самому молитися, але і інших навчати”.

• “Ніколи під час молитви не приймай самої прекрасної духовної думки”.

• “Хто досягнув істинної молитви і любові, той не має розрізнення речей, не розрізняє праведного від грішного, але всіх однаково любить і не осуджує, як і Бог, сонце і дощ посилає на праведних і неправедних”.

• “Той хто вчить молитву, часто терпить напасті від тих, кого навчив”.

• “Частіше і довше промовляти молитву – коротка дорога досягнення плодів молитви”.

• “Молитва, яка виходить від нас, хоч переповнена гріхами, в той же час очищує”.

• “Ніяка молитва, ні добра, ні погана не пропадає перед Богом”.

• “Легкість, теплота і солодкість в молитві показують, що Бог нагороджує і потішає за цей подвиг, а тяжкість, мрачність, сухість означають, що Бог очищає і укріпляє душу і цим корисним терпінням спасає її, приготовляє з покорою до майбутньої Благодаті”.

• “Чим більше людей збирається на молитву, тим більша Благодать сходить”.

• “Молитва є самий сильніший середник для вилікування всіх хворіб як тілесних так і душевних”.

• “Все душевне спасіння людини залежить від молитви”.

• “Якість молитви дає Господь по своїй волі і даруванню”.

• “Бог залишив волі і силі людини тільки кількість молитви, в будь-якому часі і місці”.

• “Молитися будь-як, але часто є в нашій волі, а молитися істинно є дар Благодаті”.

• “Молитва тоді явить вседіючу силу і плід, коли буде проводитись часто, неперестанно, бо частота молитви належить нашій волі: як чистота і досконалість молитви є дар благодаті”.

• “Частота молитви неодмінно приведе до звички і з часом притягне розум і серце”.

• “Частота молитви є єдиний спосіб, щоб досягнути чисту і істинну молитву”.

• “Кожне побудження, кожна думка про молитву є дією Святого Духа і голос Ангела твого хоронителя”.

• “Якщо ти не маєш сили в стриманості і в подвигах діяльних, то знай, що Господь молитвою хоче тебе спасти”.

• “Сила молитви така могутня, що ніщо – ніяка сила пристрасті проти неї не може встояти”.

• “Молись, і не трудись багато своєю силою побороти пристрасті, молитва їх розіб ` є в тебе”.

• “Молись і не остерігайся нічого, не бійся біди, не страхайся напастей, молитва захистить, відверне їх”.

• “Молись, хоч як-небудь, тільки завжди, і не падай в смуток: будь духовно веселим і спокійним, молитва укладе все і врозумить тебе”.

• “Якщо б твій час супроводжувався молитвою, то звичайно, не залишалось би часу не тільки на гріховні діла, але навіть і думки про них”.

• “Молитва – от і все, що дано, як всеоб`ємлючий середник до спасіння і удосконалення душі”.

• “Але з іменем молитви тісно з`єднана і її умова:”неперестанно моліться”, заповідає Слово Боже”.

• “Щоби навчитися робити, що-небудь добре, потрібно робити це як можна частіше”.

• “Св. Отці рекомендують вглиблюватися в роздуми про необхідність, силу і плоди молитви для спасіння душі”.

• “Твердо переконати себе, що Бог безперечно вимагає від нас молитви і Слово його всюди про це проповідує”.

• “Постійно пам’ятати, що по лінивості і байдужості до молитви не можна поспіти в добрих ділах і знайти спокій і спасіння, а тому підляжемо карі на землі і мукам в вічності”.

• “Підігрій рішучість свою прикладами Угодників Божих, які шляхом неперестанної молитви досягли святості і спасіння”.

• “Отці церкви запевняють, як доступно і легко можна досягнути солодких внутрішніх відчуттів в молитві; солодкість, яка виходить з серця, теплота і світло, яка виходить з серця, теплота і світло, які виливаються з середини, незбагненна радість, легкість, глибокий спокій і інше при дії молитви в серці. Заглибленням в ці роздуми, слаба і холодна душа загрівається, укріпляється, запалюється бажанням молитися”.

• “Хто бореться з недугою лінивості або сухості при молитві, хай читає описи молитовних насолод”.

• “При вправлянні молитвою потрібний наставник, якщо нема, то шукай, якщо нема, то зі скрухою серця приклич Бога в поміч, черпай настанови і керівництво в вченні Святих Отців і перевіряти себе Святим Письмом”.

• “Після всякого падіння і гріховного поранення серця, зразу потрібно ставити його в присутність Божу для вилікування і очищення, подібно як заражені речі, пролежавши деякий час під впливом сонячного проміння гублять свою заражену гостроту і силу.”

• “Коли взявся за діло молитви, тоді слід читати такі книги в яких пишеться про внутрішнє життя, тверезість і молитву.” - Св. Григорій Синаїт.

• “Велику зброю має на ворогів той, хто в молитві тримає плач скрухи, щоб не впасти в самовподобання від молитовної радості”. - Св. Григорій Синаїт.

• “Через падіння ми вийшли назовні, повернемося ж до себе, відвертаючись від зовнішнього”. - Св. Григорій Синаїт.

• “Хто внутрішньо вдосконалюється, повинен в кожну мить мати чотири ділання: покору, крайню увагу, протиріччя думкам і молитву”. - Св.Ісихій Єрусалимський .

• “Відбиток ніг на снігу, або від сонця тане, або від води, яка просочилася; і спогади занотовані в думці грішними ділами, знищуються Христом, засіявши в серці молитвою і дощем сліз покаяння”. - Св. Феоліпт Митрополит.

Цитати з книги “Основи християнської православної віри”

• “Якщо ми не опануємо своє серце і думки, не створимо єдиності в середині себе, то не створимо цього і в наших зовнішніх діях, і не доб’ємося успіху в молитві ”.

• “Розрив між молитвою і життям зовсім не відповідає духу християнства”.

• “Хто любить Бога, той завжди розмовляє з ним, як з Отцем, відвертаючись від пристрасних думок”.

• “Перший і необхідний стан в молитві – покаяння”.

• “Хто досягнув істиного успіху в молитві – не бачить своєї досконалості і рахує себе нічим”.

• “Старатися з покірною пильністю прикрити від всіх своє ділання молитви. Коли дорогі речі кладуть при дорозі – вони вигідно крадуться злодіями, а хоронені під хорошими замками зберігаються безпечно.”

• “Послушливу душу любить Дух Святий і вона скоро пізнає Господа і дістає сердечну молитву”. - Схимонах Силуан.

• “Коли Господь хоче кого-небудь помилувати, то іншим внушає бажання молитися і так спасає (але може бути пристасть до певної особи)”. - Схимонах Силуан.

• “Нічого не роби, поки не з’єднавшись з Господом молитвою не роздумаєш”. - Святитель Димитрій Ростовський.

• “Якщо маєш на когось злу пам’ять, знай, молитва твоя не тільки неприємна Богу, але гнівить Його”. - Свято-Троїцька Сергієва Лавра.

• “Молитва з самопринудженням і терпінням часто породжує солодку молитву”. - Свято-Троїцька Сергієва Лавра.

• “Справжні молитовники єднають молитву з постом, чуванням, відреченням різного роду”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Хто зранку настроює себе молитвою і побожними думками – цілий день проведе в зібраності і страсі Божому”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Коли молимося і Бог не вислуховує, то це тільки для нашої користі і довготерпіння”. - Святі Варсонофій та Йоан.

• “Людина дістане досконалу молитву тоді, коли повністю помре для людей, світу і самого себе”. - Святий Варсонофій.

• “Бог нічого від тебе не хоче, крім подяки, терпіння і молитви за прощення гріхів”. - Святий Варсонофій.

• “Якщо молитва розсіяна, то роби всякі зусилля, щоб їх не було, а як ні, то в кінці молитви попроси в Бога прощення”. - Святі Варсонофій та Йоан.

• “Часто читай, часто пиши та найчастіше молися”. - Тома Кемпійський.

• “Якщо втратив Христа, не зневіряйся, не піддавайся знеохоті, не переставай молитися, не шукай земської потіхи, а стань на самоті та оплакуй себе самого, тільки тоді знайдеш Ісуса в своєму серці”. - Тома Кемпійський.

• “Ісус втрачається через недозволені розкоші, недбальство, гордість, лінивство, а привертається через щиру молитву, впокорення, вірне служіння”. - Тома Кемпійський.

• “Щасливий убогий і нужденний, що кожного дня приходить і просить хліба при столі Господа та не перестає просити, а молиться доки не дістане кілька окрушин”. - Тома Кемпійський.

• “Справжню молитву вправляти незбагненно важко. Не раз душа за подвиг цей наближається до воріт смерті. Але хто вже вправив її, у того вона як болячка вростає в серце і ніщо не витягне її”. - Схимонах Партеній.

• “Щоби відхилитися від смутку і зберегти дух молитви, втікай від всякого роду розмов і відвідин, полюби самоту, часто роздумуй про смерть”. - Схимонах Партеній.

• “Всі середники використовуй для шукання миру душевного, і ніде, окрім молитви і самоти не знайдеш”. - Схимонах Партеній.

• “Від злопам ’ ятного відвертається Бог. Хто молиться і тримає злобу на ближнього, замість Ангелів присутні демони, і молитва його – гріх ”. - Схимонах Партеній.

• “Молитва справжня є та, яка вросла в душу і звершується духом. Для стягнення її потрібен великий подвиг розумовий і тілесний”. - Схимонах Партеній.

• “В духовній боротьбі молитвою ми вкладаємо свій меч у десницю Божу, щоб Він поборював за тебе ворогів твоїх, і переміг їх” - Никодим Святогорець.

• “Якщо ти не можеш дати собі ради з враженнями якихось особливих подій, перетвори їх у предмет молитви або подяки, або проси допомоги і звільнення, і віддай їх, і себе і все своє на волю Божу” - Никодим Святогорець.

• “...кожна річ, якою радується серце, приносить йому певну теплоту, тому теплота серця може бути різна. Теплота духовна зроджується з впливу духовних речей на серце, це наслідок цілості нашого духовного життя. Вона найперше характеризується тим, що серце людини відвертається від усякої приваби сотворінь, а внутрішня її увага є вповні прикована до Бога і всяких Божих речей."
  Вказівки втримання теплоти:

• хай твоя увага завжди буде чуйна на стан твого нутра, і в твоєму серці стій на молитві перед Богом;
• не пускай, щоб думки мандрували без порядку, бо це унеможливить втримання потрібної уваги;
• хай не вкорениться у твоєму серці прив’язання до чого-небудь душевного або тілесного;
• відтинай зараз при зародку всяку зайву турботу й журбу;
• хай горить завжди твій запал подобатися Богові й осягнути ту мету, задля якої Він тебе створив: твоє спасіння;
• у зовнішніх справах тримайся розумного порядку, скеровуючи всі твої справи до твоєї головної духовної мети, і займаючись одним, не перевантажуй думку журбою про все інше.

... послаблення теплоти серця завжди має свою причину в тобі самому, навіть коли воно з Божого діяння, бо це стається у вигляді якоїсь користі для тебе”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Поклади гріхи свої перед тобою і споглядай черех них до Бога”. - Антоній Великий.

• “Молитвою і правди віри запечатляються в розумі, і добрі навики – в волі; але найперше оживляється серце в почуттях своїх”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Ця молитва добра, яка закінчується припаданням до Бога з почуттями: якими хоч способами, спаси мене”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Якщо маємо проблеми з молитвою, то перш, ніж шукати нової форми чи методи, потрібно подивитись на рівень нашої гордині”. - Thomas Forest.

• “Щоб під час молитви було менше розсіяння думок, потрібно напружуватися, молитися з теплим почуттям; а для цього – перед молитвою – підігрівати треба душу роздумуванням і поклонами”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Молитва є силою людини, а слабістю Бога”. - Йоан Золотоустий.

• “ Як стоячому на сонці, так і тому , що про Бога завжди пам ’ ятає тепло буває.” - Святитель Теофан Затворник.

• “ Середник проти розсіяння думок – увага розуму, увага до того, що Господь перед нами і ми перед Ним. В цю думку потрібно вставити ввесь розум і не дозволяти йому відступати від цього. Увага прикріпляється до Господа страхом Божим і побожністю." - Святитель Теофан Затворник.

• “Не забувайте тільки, що пам ` ять про Бога потрібно мати не як про будь-які інші речі, але поєднати її зі страхом Божим і побожністю”. - Святитель Теофан Затворник.

• “ Стараючись тримати думку про Бога, потрібно тримати її не голою, а поєднувати з нею і всі відомі нам поняття про Бога, Божі властивості і дії, вглиблюючи розум то в це, то в інше. Прикласти роздумування про властивості Божі – невисказану доброту, премудрість, всемогутність, правду, всюдиприсутність, вседержительство, всеблаженство і велич. Все це старатись обдумувати і під час молитви, а краще окремо, при читанні. Коли обсудите все і ясно будете споглядати, то при думці про Бога будете мати не голу думку, а думку, яка супроводжується і притягає багато спасительних думок, які діють на серце і збуджують енергію духа “ . - Святитель Теофан Затворник.

• “Коли молитеся не відходіть від молитви не розпаливши в серці якогось почуття до Бога: або побожності, або відданості, або вдячності, або возвеличення, або покори і сокрушення, або добронадійності і уповання. ...не відходіть від читання, не довівши вичитаної істини до почуття” - Святитель Теофан Затворник.

• “Положіть собі законом – ніколи не молитися будь-як. Ніщо так не зневажає Господа, як це” - Святитель Теофан Затворник.

• “Якщо в молитві не будете мати успіху, не чекайте успіху і ні в чому іншому. Вона - корінь всього” - Святитель Теофан Затворник.

• “Де є поспіх, і таке рвання – скоріше та скоріше, там не Боже діло. Замішані бажання хоч і добрі не є добрими і не ведуть до добра. Боже йде тихенько, непомітно, але стійко” - Святитель Теофан Затворник.

• “В цей час, як розум твій розсіяний, перш ніж молитись, займись читанням. Але не всяке читання корисне. Якщо можна, читай стоячи, бо читання джерело чистої молитви” - Св. Ісаак Сірін.

• “Хто молиться гаряче є тим, хто вмер для світу: і терпеливо перебувати в молитві значить відректися самого себе. В самовідреченні душі осягається, накінець любов Божа”. - Св. Ісаак Сірін.

• “Непрестанна молитвенна з Богом співбесіда і самозаглиблення в молитвослів ` я викорінює з серця всякий образ і всяку подобу, наперед тобою сприйняту”. - Св.Ісаак Сірін.

• “Пригадування ж гріхів (перед молитвою) розумію не кожного окремо, щоб інколи і через пригадування ворог не ввів нас в полон, але вистачить лише згадати, що ми винуваті в гріхах” - Варсонофій і Йоан.

• “В серці потрібно стояти увагою, але не перед серцем, а перед Богом. Якщо Бога немає на увазі, то і молитви немає”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Поклони потрібно класти, ними підігрівається серце, коли воно стане холонути”. - Святитель Теофан Затворник.

• “...під поклонами повинна йти молитва від серця, - від серця славословити Бога, від серця дякувати... тільки щоб всюди було серце”. - Святитель Теофан Затворник.

• “...як тримати увагу і в якому положенні тримати тіло, - не суттєве діло в молитві... а як кому краще, так нехай тримає себе”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Головне наше діло – приближення до Бога, яке відбувається переважно на молитві. Тому все повинно уступити молитві”. - Святитель Теофан Затворник.

• “Якщо молитва буває деколи неуважна, розсіяна, - сумувати не потрібно. Під час молитви і уста наші освячуються іменем Господа Нашого Ісуса Христа”. - Святитель Варсонофій.

• “ Молитва, бувши дочкою виконання євангельських заповідей, разом з тим є матір ` ю всіх чеснот, за визначенням Святих Отців”. - Святитель І. Брянчанінов.

• “Молитва повинна бути головним подвигом монаха. В ній повинні зосередитись і з ` єднатись всі подвиги; за її посередництвом монах приліпляється тісним способом до Господа, з ` єднується в один дух з Господом”. - Святитель І. Брянчанінов.

• “Через важливе значення молитви, перед заняттям нею потрібно приготувати себе. Перш ніж помолитись, приготуй себе і не будь як людина, яка спокушає Господа. ...Перше приготування полягає в відкиненні злопам ` ятності та осуду ближніх. Дальшим приготуванням служить: відкинення турбот силою віри в Бога, силою покірності і відданості волі Божій, свідомості своєї гріховності та свідомості скрухи і смирення духа”. - Святитель І. Брянчанінов.

• “Що означає благодарення? Це – славослів ` я Бога за безчисленні Його добродіяння, вилиті на все людство і на кожну людину. Таким благодаренням вводиться в душу чудесний спокій; вводиться радість, не дивлячись на це, що звідусіль оточують скорботи; вводиться жива віра, через яку людина відкидає всі турботи про себе, відкидає страх людський, покладає себе цілковито на волю Божу”. - Святитель І. Брянчанінов.

• “Молитва по своїй якості є перебуванням людини при Бозі і з`єднанням людини з Богом; за своєю дією вона – примирення людини з Богом, мати і дочка сліз; міст, яким переходять через спокуси; стіна, яка захищає від скорбот; перемога в духовній боротьбі, нескінчене ділання, джерело чеснот, причина духовних дарів, невидиме вдосконалення, їжа для душі, просвічення розуму, відкинення відчаю, скерування до надії, розірвання смутку, багатство монахів”. - Святитель І. Брянчанінов.

• “Якщо Господь”всюди єси і вся наповняє”, то тим більше – в імені своїм, або в іконі”. - І. Нікон.

• “Якщо вийшли з настрою митаря в будь-чому, особливо в молитві, то значить стали на дорогу брехні та прєлєсті ( самообману). - І. Нікон.

• “Ніхто не може молитись чистою молитвою, хто не примирився з Богом, з совістю, з ближнім і з тими речами, яких він торкається і, якими користується, тому що вони Божі створіння і тому до них також потрібно ставитись благоговійно”. - Св. Ісаак Сірін.

• “На крилосі ніколи не помолишся. Краще знайти куточок в церкві і там, сховавшись, наслідувати митаря”. - І. Нікон.

• “В стані повного охолодження і притемнення душі потрібно обов ` язково виконувати правило, не дивлячись на холодність, розсіяність і інше. “Дай кров і прийми Дух””. - І. Нікон.