“Душа, що терпить, близька до Бога”

“ Душа, що терпить, близька до Бога” - Григорій Богослов

Скорботи і терпіння мають важливе значення в нашому житті. Подібно як паузи в нотах, без яких би не була така гарна музика, так великий сенс мають терпіння і важкі хвилини в житті людини. Звичайно, вони приносять більше користі, якщо ми правильно їх сприймаємо, тобто коли ми дивимося на наші терпіння у світлі терпінь Ісуса Христа. Коли ми заглянемо глибше в історію спасіння, то побачимо, що Бог створив світ і все було добре, все було прекрасне. Була гармонія і в середині людини, і також в навколишньому середовищі. І от людина падає в гріх і з цього моменту починаються терпіння, починається смерть. Милосердний і люблячий Бог все ж не залишив людину, але приходить у світ і вже від самого початку навчає нас терпеливості. Починаючи свою життєву мандрівку терпить, тому що народжується в дуже скромних і суворих умовах: не як всі діти, але в стаєнці, де найскромніші убогі умови. Господь наш Спаситель напротязі свого земного життя робив всім тільки добро і бажав добра, поступав по-справедливості, з любов'ю. І знову ж тут Він терпить, бо Його зневажають, обпльовують і в кінці розпинають на хресті. Бачимо, що Господь міг вибрати іншу дорогу, щоб спасти людський рід, але якщо Господь йшов дорогою хресною - дорогою терпіння, значить це був найбільш оптимальний варіант, щоби спасти людину. Отже терпіння має важливий сенс як для спасіння цілого світу, так і для кожної людини зокрема.

Нажаль, на сьогоднішній день, деякі богослови пишуть богословські книжки, трактати, в яких хочуть створити богословську систему, яка б обминула терпіння і хрест. Але це не вдасться зробити, бо маємо основу - Святе Писання, маємо Євангелію, маємо життя Ісуса Христа і хресну дорогу, тобто немає іншої дороги до спасіння як через хресну смерть, тобто через терпіння. Господь більшу частину зробив для кожної людини - своєю смертю на хресті Він визволив нас від неволі диявола, від неволі гріха. Ми ж зі своєї сторони повинні щось зробити, щось все ж таки терпіти, щоби осягнути спасіння і звільнити себе від гріха.

Коли пригадаємо собі про хрест, то це слово має кілька значень. Одне з його значень - терпіння. Коли ми поглянемо на хресне знамення, то бачимо, що тут перетинаються вертикальна і горизонтальна лінії. Вертикальна лінія хресного знамення означає ті терпіння, які приходять від руки Божої, які Господь допускає не по нашій волі, щоби нас очистити від гріха, щоби, терплячи це, ми могли спасти свою душу. Горизонтальна лінія це ті терпіння, які ми повинні накладати самі собі - це піст, молитва, боротьба з гріхом, відречення від гріховних пристрастей, гріховних насолод.

Святий Макарій Великий: "Скорботи і нещастя повинні прийматися з радістю, бо вони свідчать, що Бог з нами"

Коли ми пильніше приглянемося до історії християнства, до життя святих, то збагнемо, що всі святі дуже важко терпіли, це була хресна дорога - дорога святості. Якщо ми дійсно хочемо йти стопами Ісуса Христа, жити по-християнськи, жити з любов'ю, прощати, любити інших, то це буде дорога терпіння. Кожна людина, яка терпить може сприймати свої терпіння по-різному: є люди, які терплять, але терплять з наріканнями, тобто вони не свідомі чому терплять, для чого терпіння, як повинні терпіти; вони нарікають на людей, на обставини життя, на всіх і на все, а , навіть, і на Бога. В цьому випадку людина терпить, але не отримує від цього духовної користі, бо не хоче сприйняти це випробування. Це є найбільш негативний підхід до нашого терпіння. Інша ситуація, коли людина терпить, важко терпить, але вже з певним розумінням, не нарікає, вже бачить якийсь сенс свого терпіння, що воно очищує нашу душу і веде нас до святості, до спасіння. І от найбільш свідоме ставлення до терпіння: людина свідомо терпить і терпить з радістю, тобто вона вже переживає радість в цих терпіннях, тому що є близько Господа і Господь допомагає їй в цих скорботах і нагороджує своєрідною внутрішньою радістю.

"Ти хворієш - радій, бо кого Господь любить, того карас" (Євреїв 12:6)

"Ти убогий - радій, бо тебе очікують Лазареві блага (Лука 16:22)

Святий Василій Великий: "Зазнаєш неслави через ім'я Христове - блаженний ти, бо твоє безчестя переміниться в ангельську славу.”

Якщо ми приглянемося до життя наших близьких чи знайомих, то зрозуміємо, що всі терплять, навіть, ті люди, про яких ми думаємо, що в них є все добре, всього вистачає, достаток, багато грошей, але все ж вони дуже терплять. Навіть, найбагатші люди мають великі терпіння, тому що переживають завжди як повестися з тими грошима, з тим багатством, як зробити так, щоби ніхто їх не розікрав, це викликає переживання, викликає певні терпіння. Міра терпіння визначається не по зовнішніх вимірах, але по тому, як людина внутрішньо переживає те чи інше випробування. Одні люди є більш відчутливі на зовнішні болі, в інші - важче переживають душевні внутрішні терпіння. В результаті важко збагнути хто з них більше терпить - лише Господь це знає. Та треба пам'ятати, що Бог ніколи не допускає випробувань понад міру наших сил. Про це свідчить і апостол Павло в "Першому посланні до Корінтян" (10:13): “Вас не постигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувало над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести”.

Ігнатій Брянчанінов каже: "страждучі, знайте, що ви терпите по волі Божій, будьте переконані, що без волі Божої, без допусту Божого не торкнулась б вас ніяка скорбота". Ці слова нам підійшли б у важких хвилинах, вони дуже допомагають. Бо ми деколи бачимо людей, які задають нам терпіння, бачимо обставини, але у тому всьому ми не добачаємо Провидіння Божого, не розуміємо, що це Господь допускає і хвороби, і терпіння, і різні важкі обставини для того, щоби нас усвідомити в тому, що ми щось не так робимо. І не лише для того, а також, щоби нас очистити від гріхів і, в кінцевому результаті, спасти нас. Звичайно, що деколи ми пробуємо звинуватити Бога, що Господь допустив хворобу чи інші терпіння, але ми повинні завжди знати, що Бог є - Любов і це значить, що Він з любов'ю з нами поступає. От візьмемо звичайний життєвий приклад: дитина важко захворіла, батько чи мати везуть швидкою цю дитинку до лікарні, щоби терміново зробити операцію. І от дитина виривається, б'ється, кричить, плаче і вона бачить, що нібито батьки роблять для неї зло - віддають її на операцію. Ось операція зроблена - і дитина врятована від смерті. Дитина не розуміє в чому тут суть, вона бачить лише терпіння, не знає, що батьки хочуть їй добра і з любов'ю поступають до неї, віддаючи її на операцію, тим самим рятують її від більшого лиха - смерті. Подібно й Господь - люблячий батько наш - допускає нам часто терпіння, допускає випробування, щоби ми осягнули спасіння. Пригадаймо собі скільки людей, які були в важкій хворобі, мали тяжкі випробування - у цей момент навернулися, стали правдивими християнами, почали жити вірою і любов'ю і осягнули щасливу вічність. Ігумен Нікон, який багато натерпівся в своєму житті пише: "ми тому боляче сприймаємо скорботи, що майже не віримо словам Євангелії, готові повірити будь-якій людині, більш або менш порядній, а от Господу не віримо і не довіряємо".

"Бо через багато страждань треба нам увійти в царство Боже (Діяння (14:22 ))"

Святий Василій Великий: "Та Бог увільняє своїх святих від терпінь однак не тому, що залишає їх без випробування, але тому що наділяє їх терпеливістю". 

Важко дивитися на наші скорботи, на наші терпіння чисто по-людськи. Тільки віра і молитва дає відповіді майже на всі запитання нашого життя і нашої вічності, тільки віра і молитва відкриває нам правдивий сенс нашого терпіння.

Ігумен Нікон у важкі хвилини нашого життя радить:" хоч би згадай, що є всевидячий Бог, який тебе бачить і цього достатньо, щоб вийти з важкого положення, а коли скорбота прийде і молитва не дасть облегшення, то не сумуй, не нарікай і не падай в зневіру, а пригадай що без скорбот не можливо спастися, не можливо навіть здобути життєвий досвід". Ці повчальні слова можуть допомогти нам в важких ситуаціях. Далі він продовжує :"але віра і молитва роблять те, що скорботи приносять велику користь, а без молитви можуть привести до нарікання, зневіри, будуть шкодити душі і тілу, ось чому і потрібно вчитися бути завжди з Богом, а Він завжди з нами".

Іван Золотоустий: "Терпіння - причина всіх благ для людей".

В усіх випадках нашого життя, особливо в цих важких, коли ми більше терпимо, ми повинні мати глибоку, сердечну, покаянну молитву. Пригадаймо собі ці слова з Євангелії від Івана (15:5):"без мене ж ви нічого не можете чинити". Щоби щось добре зробити в нашому християнському житті, щоби комусь зробити щось добре, щоби спасти свою душу, щоби могти терпіти, ми повинні знати, що без Божої помочі, без Божої Благодаті не можемо самі справитися. Коли ж ми більше будемо вірити, більше будемо молитися, більше з вірою будемо дивитися на наші терпіння, тоді зможемо збагнути і їх сенс, а також зможемо їх перенести при Божій помочі.

Ігумен Нікон: "В християнському світогляді хвороби прямо рахуються як і всі скорботи даром Божим, а не прокляттям".

Коли ми хочемо йти стопами Ісуса Христа, жити правдивим глибоким духовним життям, то будемо мати скорботи та терпіння і не треба їх боятися, бо коли людина боїться чогось, то вона терпить більше від того, що боїться, ніж від самих терпінь. Ми не повинні ніколи боятися, але завжди довіряти Богові і знати, що Бог не може нам допустити випробування або терпіння понад міру наших сил. Тому глибока віра і молитва допомагають нам легше перейти цю школу терпінь і випробувань.

Святий Василій Великий: “Великі терпіння, але великі також нагороди, шо їх приготував Бог для тих, що терплять. Не міряй терпіння саме в собі, бо так воно стане для тебе нестерпним, але порівняй його з усіма людськими терпіннями і в тому ти знайдеш потіху".

о. Теофан