Життєдайне слово

Біблія - це одна з найбільш відомих книжок у світі. З цієї Святої книги багато почерпнули поезія, історія, географія, соціологія й інші науки. Багато відомих людей, таких як Мікеланджело, Рембрант, Шекспір, Греко, Данте та інші використали цю книгу для своєї творчості. Святе Письмо є універсальною книгою для всіх часів і багатьох людей.

М. Ломоносов: "Творець нам дав дві книги: природу і Святе Писання. В першій Він проявив свою Могутніссть і Мудрість, а в другій - свою Волю".

Біблія поділяється на дві великі частини: Старий Завіт і Новий Завіт. У Старому завіті - 47 книг, а у Новому - 27 книг. Деколи людина ставить собі питання: хто ж був такий мудрий, що написав такі глибокі та гарні слова? Відповідь нам дає Святий апостол Петро у другому листі (1:21): "бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише ведені Святим Духом промовляли Святі люди від Бога". В історії спасіння так стається, що Господь спасає людей через інших людей, які відкриті на його дію, на його благодать. В Старому завіті цими людьми були пророки Ісая, Даниїл, Єремія та інші пророки, в Новому завіті - це були Євангелисти Матей, Марко, Лука, Іван, також апостоли Петро та Павло, через яких сам Святий Дух діяв і їх рукою писав ці богонатхненні слова.

Чарльз Діккенс: "Новий завіт є найкращою книгою, яку будь-коли знав, або буде знати світ".

Деколи ми відкриваємо Святе Писання і зустрічаємо різні родоводи: це 14, і 14, й потім ще 14. Часто в людини приходить знеохота: як можна читати такі дивні речі, такі застарілі речі, як можна читати таку сумну книжку, а ще й без малюнків?! В таких випадках важливо себе перебороти, в якийсь спосіб заставити переконати та усвідомити, що Святе Писання важливе для нашого життя і для нашого спасіння. Скільки часу і енергії ми тратимо на щодень, щоб здобути щось матеріальне, другорядне, зовсім непотрібне для спасіння, а от для молитви, читання Святого Письма, чогось духовного в нас не вистачає часу, енергії і сили. Людина, яка прикладає більше зусиль: більше читає, роздумує над Святим Писанням отримує багато користі для себе і також для своїх ближніх.

Гете: "Євангелія відображає на собі сяйво, яке виходить від особистості Христа".

В який спосіб ми повинні читати чи засвоювати Святе Писання? Часто буває так, що ми тільки збираємо певні думки, певні цитати Святого Письма, а глибше не йдемо. Ми повинні знати, що наші душевні сили це: розум, серце і воля. До Святого Писання маємо підходити не тільки розумом, щоб знати лише про що там йдеться і оперувати гарними цитатами перед іншими, але ми також повинні прикласти зусилля, щоби наша воля виконала це все, що ми знаємо, і щоб наше серце було вільне від гріха, аби ми не тільки розуміли ці святі рядки, але могли серцем відчути, що в них є велика Сила Божа.

Як ми повинні відноситися до Святого Письма? Вже сама назва говорить, що це є Свята річ, тому повинно бути й відповідне ставлення до Святої речі. Деколи ми думаємо, що Святе Письмо це є щось, але ми повинні розуміти, що це є Хтось, бо Слово Боже є живе, тобто це друга Особа Божа промовляє своє слово до нас. Ісус Христос є під двома видами, коли ми дивимося на престіл у церкві - бачимо Євангелію, тобто Ісуса Христа у своєму Слові, а також під видом хліба і вина у Святій Євхаристії. Так як ми приступаємо до Святої Євхаристії з вірою і любов'ю, так подібно маємо відноситися і до Слова Божого.

Багато людей на сьогоднішній день читають Святе Писання і кожен шукає свого: хтось шукає якісь історичні факти, ще хтось географічні дані, хтось - соціологію і ще щось іншого. А що повинні ми, християни, шукати в Святому Писанні? Звичайно, що ми повинні шукати благодаті навернення, тобто ці рядки, слова, які нам допоможуть щораз більше навертатися до Бога. Якщо ми глибше задумаємося над своїм життям, то збагнемо - майже щохвилини щось поганого заходить до нашого серця і ми повинні боротися з гріхом і навертатися до Бога, а якраз в цьому нам допоможе Святе Писання, ці глибокі повчальні рядки, в яких сам Дух Святий промовляє до нашого серця.

Варто згадати українське прислів'я: "З ким поведешся, того й наберешся". Якщо ми читаємо пусту літературу, непотрібну, а деколи гріховну, неморальну, різні нісенітниці - то від цього ми набираємося певних думок, певних бажань, певних відчуттів і тоді самі стаємо такими. Коли ж ми стараємося більше читати Святе Письмо, особливо Новий завіт, то в такий спосіб самі уподібнюємося до Господа Спасителя, тим більше в нас є любові, віри, більше можемо прощати, терпіти, бути правдивими християнами - учнями Спасителя.

Святий Василій Великий: "Усе Святе Письмо є Богонатхненне і корисне, передане Святим Духом на те, щоб ми люди кожний і всі разом, наче в загальній лікарні для душ могли вибирати ліки відповідно для власної потреби".

Слово Боже чи Святе Письмо тісно пов'язане з вірою, воно є основою для нашої віри. З іншої сторони, віра робить те, що Слово Боже має вплив на нас. Пригадаймо собі, що віра - це двері в духовний світ. Якщо в нас є віра, то все на нас діє і все діюче для нашого спасіння. Також неабияке значення для пізнання Святого Писання має наша молитва. Щоб ми збагнули глибину цих таємниць ми повинні якнайбільше молитися. Святий Ісаак Сирійський говорить: "молитву вважай ключем, щоб пізнати правдивий зміст Божого Писання". Коли ми молимося, звертаємося за допомогою до Бога, щоб Господь просвітив наш розум, наше серце, тоді ми можемо пізнати глибину тих слів, які є закриті в Святому Писанні.

Багато людей на сьогоднішній день читає Святе Письмо, але мало розуміє, тому що мають неправильний підхід до Святого Писання. Ми повинні не тільки читати Біблію, але пристосовувати до себе ці глибокі думки і цими думками жити на щодень. Чим більше людина має бажання жити Святим Письмом, тим більше їй відкривається духовний зміст цих слів.

Святі Преподобні Варсонуфій та Йоан навчали: "часто Святе Писання виглядає так як та вода, яка крапає маленькими краплями на твердий камінь. Через деякий час ця вода, хоч вона є дуже м'яка, розбиває цей твердий камінь". Ці Святі порівнюють Святе Писання з цією водою, яка крапає на наше тверде серце і робить його м'яким, сприятливим на те, щоб воно прийняло благодать Святого Духа.

Ісус Христос наш Спаситель багато навчав за свого життя, коли він перебував між людьми, навчав особливими короткими оповіданнями, так званими притчами. Це життєві історії, в яких закриті глибокі духовні думки. Коли ми читаємо в Святій Євангелії ці притчі, то повинні їх пристосовувати до себе. Наприклад, коли читаємо притчу про доброго пастиря, то Ісус Христос називає себе тим добрим пастирем, який лишає 99 овець і шукає одну загублену вівцю; ми повинні тут пізнати Ісуса Христа, нашого Бога, який є люблячим батьком, тим добрим пастирем, що опікується кожною людиною зокрема, всіх він нас дуже любить і хоче нашого спасіння.

Святий Єфрем Сирійський: "Хтось хвалиться розмовою з вельможами, князями і царями, а ти хвалися тим, що говориш, зі Святим Духом, тому що через Святе Письмо говорить Святий Дух".

Коли читаємо притчу про блудного сина знову ж ситуація, коли ми часто падаємо в різні гріхи та деколи не маємо бажання в тому всьому бруді-грісі повертатися до Бога, а щораз більше відходимо від Нього. Якраз це неправильний крок, бо пригадаймо собі Бога не як караючого суддю, а як люблячого батька, згадаймо коли повернувся син, у притчі про блудного сина, як прийняв його Бог. Так само ми повинні знати, що Бог завжди нас приймає, якщо ми хочемо щиро покаятися. Ніколи ми не повинні тікати від Бога і боятися його.

Згадаймо собі ще один випадок, коли Ісус Христос пливе зі своїми учнями по Тиверіядському морі й піднімається велика буря. Апостоли налякалися і почали кричати: "Що нам робити, Спасителю, ми тонемо?" Ісус каже їм: "маловіри, чому засумнівалися? Я є між вами". В нашому житті не все є легко і гарно, часом трапляються бурі, всілякі випробування, але ми повинні знати, що Господь є з нами, є на кораблі нашого життя, завжди готовий нам допомогти, якщо ми тільки з вірою і молитвою звертаємося за його допомогою.

Герцен: "в різних обставинах я повертався до читання Євангелії і кожного разу її зміст приносив мир і спокій до душі".

Бєлінський: "є книга, в якій все сказано, все вирішено, після якої ні в чому немає сумніву, книга безсмертна, Свята книга вічної істини, вічного життя - Євангелїї".

Дуже повчальною є також історія з Євангелії, коли Ісус приходить в дім Лазаря і тут зустрічають його дві сестри Марія і Марта. Марта починає клопотатися - готувати, накривати на стіл, а Марія - сідає біля стіп Ісуса і уважно слухає Вчителя. Так і в нашому житті нам здається, що в нас є стільки обов'язків, клопотів, настільки ми зайняті, що в нас немає можливості сісти почитати Святе Письмо, роздумати й застосувати це до свого життя. Ісус каже тоді: "Марто, Марто про багато клопочешся - одного ж потрібно". Ці слова ми повинні часто пристосовувати до себе: ми забагато клопочемося про речі, які є другорядними, але краще вибрати цю кращу частку, яку вибрала Марія, яка сіла біля стіп Ісуса і уважно слухала Його слова.

Дуже гарним прикладом для нас можуть бути перші християни. Вони не мали в такий спосіб укомплектованого Святого Письма, як ми маємо, вони збирали ці рядки, переписували, це було дуже важко, дуже незручно, непрактично, а все ж - вони читали та жили цими життєдайними словами. А скільки було Святих, які напам'ять знали майже все Святе Писання, тим більше Новий завіт і псалми.

Святитель Ігнатій Брянчанінов: "До кінця життя не переставай вивчати Євангелію, не подумай, що ти добре знаєш її, хоч би й знав її напам'ять. Заповідь Господня широка дуже, хоч і закрита в малих словах".

Отож, стараймося наслідувати наших попередників, брати за приклад їхнє святе життя і ставлення до Святого Письма; щоб у кожній християнській родині Біблія була настільною книгою. Книгою, яка показує дорогу до правдивого життя і щасливої вічності.

Святий Іван Золотоустий: "Де є Святе Письмо - звідти проганяється всяка диявольська сила, а для живих там є велике повчання про чесноту, навіть сам погляд на Святе Письмо робить нас стриманішими від гріха. Хто тільки доторкається Євангелія, той зразу упорядковує свій розум і при одному тільки погляді на нього відривається від усього земного. А коли уважно читає, то душа наче вступає в таїнственне святилище, очищується і стає ліпшою, тому що з нею говорить Бог через Святе Письмо".

о. Теофан