ІКОНА - двері в духовний світ

Християнське передання, історія культури говорять, що ікона походить з Візантії, з Константинополя. Якщо подивимося на розташування Візантії, то бачимо, що вона знаходиться на стику двох культур, двох ментальностей - єврейської та грецької. Чим характеризується єврейська культура, ментальність і релігія? Єврейська культура і релігія - це релігія книги. І в цій релігії підкреслюється більше змисл слуху: навіть є така "празаповідь" -"слухай Ізраїлю". Грецька культура, грецька ментальність більше доцінює змисл зору. Греки були чудовими мореплавцями, будували театри, бачимо багато грецьких скульптур. В єврейській культурі зароджується прагнення слухати Бога, а в грецькій - оглядати Бога. Напрошується питання: як можна оглядати Бога? Бога можна оглядати за посередництвом намальованого слова. І цим намальованим словом і є якраз ікона. Отож до християнської культури і релігії приходить два важливі елементи: перший це - Біблія, Святе Письмо, яке походить з єврейської культури, а з грецької культури походить ікона. Перебуваючи в церкві ми користаємо з цих важливих середників, тобто під час Літургії читається Слово Боже - Свята Євангелія, також ми маємо в церквах ікони, іконостаси. Є цих два способи спілкування з Богом: через слово - через Біблію та через споглядання - через ікону.
Християнська віра приходить не в порожнечу - бо в Римі на цей час є вже багато вірувань в різних божків, в Греції - також, відповідно і в інших країнах. Християнська віра приносить щось дуже нове і цікаве, такого ще не було до цього часу. Християнство приносить цю правду віри, що Бог став людиною в Особі Ісуса Христа. Це максимальне об'явлення Бога людині; Бог - Ісус Христос жив на землі і тому залишив нам свій образ. Часом можемо почути закиди деяких сектантів, які стверджують, що ми займаємося ідолопоклонством -поклоняємося матерії, дошці, фарбам. Це неправда, бо коли ми молимося до ікони, то ми не молимося до дошки, фарби, матерії, ми молимося до особи, що зображена на тій чи іншій іконі. Подібно виглядає ситуація з фотографіями: коли батько чи мама, які є далеко в Україні, беруть фотографію дочки чи сина, які є в Канаді, щоб пригадати, оприсутнити, наблизити їх. Так само і ікона: через ікону ми оприсутнюємо самого Бога, оприсутнюємо Матір Божу, ангелів чи Святих, тобто ікона це є середник для оприсутнення цієї особи, до якої ми молимося. Подібно як священик на Літургії має оприсутнювати Бога через своє священодійство, через звершення Святих Тайн, так само ікона нам оприсутнює Бога.
Ікона є жива коли хтось молиться до неї. Під час комуністичного застою на Україні було багато музеїв, в яких було безліч ікон. Деколи це були загальнопочитувані ікони і Господнє Провидіння так подбало, що ті ікони не були мертві, тому що певна категорія людей приходила не щоб подивитися на ці ікони, а щоб стояти перед ними і молитися, і в такий спосіб ці ікони були завжди живі, бо люди до них молилися.
Коли ми стаємо перед іконою і починаємо молитися найперше маємо собі усвідомити, що це не тільки я дивлюся на ікону, але особа зображена на іконі дивиться на мене. Від цього будемо мати свідомість чи це Матір Божа чи Ісус Христос, Святий чи Ангел дивляться на нас через це в нас буде набагато уважніша та глибша молитва. Для кожної людини є своя ікона, тобто та, яка нас скоріше вводить в духовний світ, іншими словами, відкриває нам двері в духовний світ. Для одного це може бути ікона Ісуса Христа, для іншого - Богородиці чи ікона Святого, тобто для кожної людини повинна бути своя ікона, яка помагає якнайкраще ввійти в глибоку молитву, ввійти в присутність Бога.
Кожна ікона має три виміри: матеріальний, інтелектуальний та духовний. До матеріального виміру ікони належать: дошка, фарба, свічка, яку ми ставимо перед іконою чи лампадка, також те, що ми доторкаємося чи цілуємо. Другий вимір є інтелектуальний: наші знання про ікону - що означає той чи інший колір, символіка, знаки та лінії. Якщо будемо більше знати про ікону, тоді зможемо краще молитися перед цією іконою. Третій - це духовний вимір ікони, до якого відноситься наша молитва, оприсутнення невидимого Бога, Пресвятої Богородиці, ангелів чи Святих.
Як впливає на наш духовний і психічний стан ікона? Коли ми стоїмо перед іконою - то це вводить нас в стан непорушності, витишення, заспокоєння, в стан своєрідної статичності. Щось іншого нам приносить сучасний світ - світ реклами, музики, різних неморальних малюнків та плакатів, а також телебачення. Коли ми дивимося телебачення, особливо реклами, то дуже багато можемо набрати на себе негативу, внести неспокій до свого серця. І навпаки, коли станемо перед іконою і помолимося, то приходить внутрішній мир і спокій. Якщо людина хоче жити правдивим глибоким християнським життям і багато часу проводить перед телевізором, тоді вона не зможе поєднати ці протилежності. Коли ми часто дивимося телевізор приносимо дуже багато негативу до свого серця. Ми пасивно дивимося телевізор і все те, шо там показується без якогось критичного аналізу приймаємо до свого серця і більшість речей заходить у підсвідомість. І от приходить певна ситуація - в нас виникають певні думки, певні бажання, певні відчуття, певна уява - і це все викидає наша підсвідомість, тобто ці всі негативні речі, які ми свого часу набралися з телевізора.

В людини, яка більше дивиться телевізор, але менше читає, менше молиться, розум стає тупішим. Чому так стається? Коли глянемо як спрацьовує спосіб сприймання інформації і пам'ять, то бачимо - людина, яка дивиться телевізор - бачить картинки, сприймає певну інформацію і відразу це все заходить в пам'ять і підсвідомість, а розум якраз не мав часу аналізувати нічого. І навпаки, коли ми читаємо літературу, особливо духовну: Святе Писання, інші твори, тоді маємо можливість зупинитися, проаналізувати певні речі, що прийняти, а що відкинути, тоді ми пануємо над ситуацією. А от коли ми сідаємо втомлені перед телевізором, практично все приймаємо без критичного аналізу і це все пізніше впливає на наш духовний і психічний стан. Тому стараймося якнайменше часу проводити перед пустими телепередачами, але більше читати Святе Письмо, духовну літературу, пильнувати все, що приходить до нашої пам'яті, нашої підсвідомості, заходить до нашого серця.
Повертаємося до ікон. Найбільш поширені ікони - це Богородичні. Як говорить нам християнське передання першу Богородичну ікону написав Святий Євангелист Лука. Богородичні ікони можуть бути різного типу: можуть бути ікони типу "Знамення". На іконі "Знамення" зображено Богородицю, яка молиться, а в середині на грудях Богородиці в маленькому кружечку - Ісус Христос наш Спаситель. Якраз ця ікона зображає молитовну поставу Пресвятої Богородиці, особливо підняті догори руки вказують на цю молитовну поставу. Коли ми бачимо на Богородичній іконі три "зірочки" - на раменах та на голові Пресвятої Діви, то це означає, що Богородиця зберегла дівство: до народження Ісуса Христа, під час народження Ісуса Христа і після народження Ісуса Христа. Коли подивимося на кольори одягу Богородиці, то верхні ризи - червоного кольору, а спідні ризи - зеленого або синього кольору. Що це означає? Червоний колір верхніх риз означає, що Богородиця, бувши людиною, одяглася в божественність, тобто досягла стану обожествлення через своє життя, через смирення, через терпіння, через те, що була співвідкупителькою людського роду. Зелений чи синій кольори спідніх риз - це "людський" колір. Коли зображають Ісуса Христа, то, навпаки, нижні ризи - червоні, бо він був Богом, а верхні ризи, як правило, синього або зеленого кольору, що означає, що Господь одягнувся у людську природу.
Звертаємося до наступної Богородичної ікони, яка називається "Одигітрія", чи "Дороговказ". На цій іконі переважно зображається Ісуса, який сидить на руці в Богородиці, а другою рукою Богородиця вказує на Ісуса. Тут підкреслюється велика покора, велике смирення Пресвятої Діви, тому що коли дивимося на ікону то в першу чергу звертаємо свою увагу на Богородицю, тому що вона є більшого розміру, але Богородиця своїм жестом вказує на Ісуса, ніби каже: "ви на мене не дивіться, дивіться на Ісуса - бо він є дорога, правда і життя".
Ікона типу "Умиління". До цього типу ікон відноситься ікона Володимирська, або Вишгородська. Історія цієї ікони сягає початку 12 століття, ще з Константинополя. Пізніше цю ікону перевезли в Київ, а також вона була у Володимирі, тому так і називається. Особливу увагу ми повинні звернути на очі Богородиці, це очі, які звернені в серце Бога і в серце світу. На цій іконі показана свідомість Богородиці на те, що чекає її сина, це є матір терплячого сина, а також всіх терплячих на землі людей. Ми повинні також знати фрагмент із Святого Писання, коли Ісус вмирав на хресті, під хрестом стояла Пресвята Діва та апостол Іван Богослов. Ісус Христос звертається до Богородиці, вказуючи на Івана Богослова: "це є син твій"; а до Івана Богослова каже:"це мати твоя". Цими словами Ісус Христос в особі апостола Івана Богослова передає під опіку своїй матері весь людський рід. Тому матір Божа є не тільки матір'ю Бога, але й матір'ю всіх людей, особливо тих, які вірять в неї, в її поміч і більше до неї моляться.
На сьогоднішній день люди мало уваги звертають на ікони. Як правило, люди прикрашають свої квартири якимись дивними картинами, плакатами, а якщо і є якась іконка - то дуже маленька, майже не замітна. Звичайно ж, кожен християнин повинен мати ікону Богородиці, Ісуса Христа, деяких Святих, особливо тих, які є нашими покровителями. Ікони є дуже важливими для нашого духовного життя, вони допомагають конкретніше оприсутнити Божу особу до якої ми молимося і вводять нас в духовний світ.

о. Теофан

На початок• Євангеліє • Зібрання • Статті• Про нас