Ісусова молитва

В християнській традиції важливе місце займає Ісусова молитва, яка є своєрідним шляхом до досконалості, а навіть "обожествлення". Щоб ми більше могли збагнути про Ісусову молитву спробуємо заглянути в історію спасіння - в історію монашества; подивитися де сягають коріння Ісусової молитви. Найперше в цьому нам допоможе Свята Євангелія від Матея (20, ЗО): "Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: "Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!"" Тут якраз бачимо першу частину Ісусової молитви. Друга частина Ісусової молитви - це слова покірного митаря, який молився в Єрусалимській святині, говорячи: "Боже, милостивий будь мені, грішному". Ісусову молитву можна промовляти так: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного чи грішну". Якщо ми хочемо молитися за кількох осіб, то можемо говорити: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас, грішних". Кожна людина, відносно своїх духовних потреб, повинна підібрати собі відповідну формулку Ісусової молитви.

Коли ми поглянемо в історію спасіння - в історію монашого життя, то побачимо, що вже перші пустинножителі, перші монахи, які відходили на пустиню, щоб більше молитися, перебувати з Богом - почали користуватися коротенькою формулкою молитви. Це було найзручніше, щоб боротися з усякими злими думками та злими духами. Пригадаймо собі як провадив цю духовну боротьбу Ісус Христос наш Спаситель. Після свого хрищення в ріці Йордані Він пішов у пустиню, де перебував сорок днів і сорок ночей в пості і молитві. Протягом цього часу приходить диявол і спокушає Ісуса Христа. В який спосіб Син Божий відганяв ці спокуси? Ісус Христос на кожну спокусу диявола відповідав словами Святого Писання. Подібно поступали і перші пустинножителі: коли приходила їм грішна лукава думка, а під думкою лукавою ми розуміємо самого злого духа, тоді вони шукали відповідну цитату у Святому Письмі та в такий спосіб відкидали цю спокусу. Звичайно, що це було важко, бо необхідно було на кожну грішну думку знаходити відповідну цитату зі Святого Писання. І от найбільш просвіченіші пустинножителі, які мали в собі Благодать Святого Духа, дійшли до такого висновку: якщо Господь наш Ісус Христос переміг смертю на хресті силу диявольську своїми терпіннями, своїм смиренням, то коли ми будемо взивати ім'я Ісуса - то зможемо відкидати всі спокуси диявольські. У цьому часі починається історія Ісусової молитви: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного або грішну". Вже від цього часу пустинножителі, перші монахи, а також перші християни вже не шукали відповідних псалмів, чи відповідних слів Писання, але на кожну грішну думку, грішну спокусу взивали ім'я Ісуса і, в такий спосіб, легко відкидали всі диявольські спокуси.

Святе Писання говорить нам, що немає нічого сильнішого ні на небі, ні під землею від імені Божого. В тому і заключається сила Ісусової молитви, що ми взиваємо ім'я самого Бога, понад яке немає нічого сильнішого.

Важливим є також визнання своєї грішності, тобто свідомість своєї грішності. Ця друга частина Ісусової молитви, коли ми кажемо: "помилуй мене, грішного чи грішну" також важлива річ для духовного життя, бо коли ми визнаємо себе грішними, тоді наша молитва є покаянна, тоді йде процес визволення від гріха - процес очищення. І це тільки у випадку, якщо ми свідомі своєї грішності і просимо помилування у Бога, щоб Він нас вирятував від наших гріхів. Переважно людина хоче чутися святою, позитивною, дуже побожною, але, насправді, воно так не є. І от коли ми бачимо свою грішність і просимо помилування, тоді якраз є правдива глибока молитва.

Молитва Ісусова може мати три етапи або стани: перший етап -це молитва усна, коли ми устами промовляємо слова молитви; другий етап - коли уста наші мовчать, а ми в думці молимося Ісусовою молитвою; третій етап чи третій стан молитовний - це молитва сердечна, коли ми не в розумі молимося і не устами, але серце наше молиться - це є сердечна молитва Ісусова. Звичайно, що така молитва - це дар від Бога, але ми повинні прикласти з нашої сторони всі зусилля, щоб Господь міг нам дати дар такої глибокої сердечної молитви.

Молитва Ісусова є також дуже практична. Коли ми молимося різні молитви чи це "Отче наш", чи "Богородице Діво", чи "Вірую", чи псалми, то час від часу, а то й дуже часто наша думка відбігає то вправо то вліво, але коли ми молимося коротеньку Ісусову молитву, то в цьому випадку ми можемо більш уважніше помолитися, тому що вона дуже гарно збирає всі наші душевні сили докупи і спрямовує до Бога. В книзі, яка називається "Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві" є такі гарні слова: "Хто досягнув істиної молитви і любові, той не має розрізнення речей, не відрізняє праведного від грішного, але всіх однаково любить і не осуджує як і Бог: сонце і дощ посилає на праведних і неправедних". До цієї цитати є близьким українське прислів'я: "з ким пристаєш - таким і стаєш", бачимо чим більше ми молимося Ісусову молитву, чим більше ми пам'ятаємо про Бога, про Ісуса Христа нашого Спасителя, тим більше ми до Нього уподібнюємося. Тоді в нас є більше любові, можемо більше терпіти, можемо прощати, в нас є більше смирення. Ще одна цитата з тієї ж книги: "на кожне прошення наше "помилуй мене грішного або грішну" - таємний голос Божий відповідає: "дитино, відпускаються тобі гріхи твої"". Бачимо, що Ісусова молитва є одним з найкращих середників для покаяння, для очищення нашого серця.

Часто трапляється, коли людина тільки починає серйозно молитися Ісусовою молитвою - починається криза: з'являються негативні думки, відчуття, бажання. Тоді людина ставить собі питання: чи варто молитися Ісусовою молитвою? Якраз в цьому випадку необхідно молитися, якнайбільше молитися і терпеливо молитися, тому що йде процес очищення. Напротязі нашого життя ми назбируємо багато негативу, який десь відкладається в підсвідомості, в нашому серці. І от коли приходить це світло - приходить ім'я Ісуса, тоді цей весь бруд, тобто цей негатив, ця гріховність і пристрасність починає виходити з нашого серця, іншими словами - йде процес очищення. І тут якраз треба вперто і терпеливо молитися поки наше серце не очиститься. Хто більше буде терпеливий в цій молитві, то за певний час молитва буде більш уважною, більш глибокою і вже не буде тих проблем, які ми бачимо на початку нашого молитовного "подвигу".

Хто хоче серйозно займатися Ісусовою молитвою мусить старатися шукати порад у когось досвідченого, в якогось духовного провідника. Нажаль, на сьогодні є дуже мало досвідчених духовних провідників, тому варто черпати поради в духовній літературі Святих отців. Щодо духовної літератури, Святих отців - тут може бути дві крайності: одна - коли людина читає ці глибоко духовні твори і думає, що це якась легенда або байка, яку неможливо практикувати на сьогоднішній день; друга крайність - коли людина починає буквально все приймати і наслідувати і попадає в своєрідний духовний фанатизм. А от коли хто смиренно, покірно, з молитвою буде заглядати в твори Святих отців, буде черпати їхні поради, то, звичайно, Господь поможе йому і ця література стане для такої людина духовним провідником.

На сьогодні є дуже багато духовної літератури про Ісусову молитву. Перш за все це "Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві", "На висотах духа", "Умноє дєланіє" і багато інших творів.

Коли заглянемо в історію Святих, то дуже багато їх, не лише в монастирях, а також у світі, освятили себе за допомогою Ісусової молитви, тому що ця молитва є найбільш прямою дорогою до глибокого духовного життя. Пригадаймо собі життя Святого Йосафата Кунцевича. Він постійно молився Ісусовою молитвою так, що, як кажуть очевидці, коли він спав вночі, уста його не переставали творити Ісусову молитву. Через те він мав багато духовної сили: він міг лікувати людей, виганяв злих духів. Ще один великий молільник Ісусової молитви - Серафим Саровський. Цей Святий настільки був одуховлений, мав таку глибоку молитву, що коли він молився зимою в лісі - сніг навколо нього танув в радіусі двох метрів. Він був такий промолений, що звірі його не боялися, навіть ведмідь приходив і їв з його рук; тобто тварини відчували, що в ньому є Дух Божий. Бачимо, що Ісусова молитва також має властивість відновлювати цю первісну гармонію, що була до первородного гріха. Як виглядала людина до первородного гріха? Була внутрішня і зовнішня гармонія. Внутрішня гармонія полягала в тому, що душевні сили були зібрані докупи і скеровані до Бога. Як це виглядало? Розум людини знав про Бога, розумів Бога, мав багато понять про Бога; серце людини відчувало присутність Бога; воля бажала чогось божественного, чогось духовного, таким чином була повністю внутрішня гармонія. Коли ми молимося Ісусовою молитвою, ми також збираємо наші внутрішні душевні сили докупи і скеровуємо їх до Бога, таким чином відновлюємо цю первісну гармонію. Якщо людина знаходиться в грісі, то цієї гармонії не існує: бо розум думає одне, серце відчуває щось інше, а воля бажає ще чогось іншого. Хоча зовнішньо ця людина може дуже гарно виглядати, але внутрішньо є цілковите розбиття. Коли ми каємося, коли молимося Ісусовою молитвою, тоді відновлюється ця внутрішня гармонія і ми є духовно сильними.

На Кавказьких горах в минулому столітті жив схимонах Іларіон, який багато написав про Ісусову молитву. І от він говорить: "дуже велике діло заключається в тому, щоб в імені Ісус відчути живу присутність Сина Божого".

Більшість Святих отців говорить, щоби молитися Ісусову молитву без всякої уяви, без матеріального образу. Чому? Часто через наші уяви, образи лукавий нас спокушає і не дає нам уважно молитися. А як тоді молитися? Треба молитися з твердою вірою і переконанням, що Ісус є тут присутній, не тільки присутній десь назовні, але мати ту свідомість, що Бог є в нас, в нашому серці, бо ж ми приймаємо Святі Тайни і через нашу віру, через взивання в Ісусовій молитві імені Господа Ісус присутній в нашому духовному серці і там перебуває. Чим більша і глибша в нас є та свідомість, тим глибша і більш уважніша є наша Ісусова молитва. Тоді відбувається своєрідний діалог: ми молимося до Ісуса, який перебуває в духовний спосіб в нашому серці. Якщо в нас є така молитва, то, можна сказати, що при помочі Божій ми вже досягли чогось в християнському житті.

Зі слів схимонаха Іларіона: "молитвою ми почерпаємо благодатну силу на виконання Божої волі і для роблення всілякого добра, для спасіння своїх душ, як і сам Господь сказав: "без мене нічого не можете творити"". Бачимо, що Ісусова молитва - сильний середник, що поєднує нас з джерелом духовної сили - Богом. Якщо ми хочемо щось зробити доброго для спасіння своєї душі, для інших людей, то ми повинні знати, що лише при помочі Божій можна це зробити і тільки в тому випадку, якщо ми будемо якнайчастіше єднатися в молитві з Богом, який може через нас робити добрі діла. Якщо ми схочемо самі робити - нічого в нас не вийде, а якщо, навіть, щось зробимо, то впадемо в гордість, думаючи, що це ми самі зробили. Тільки уповання на Бога, тільки глибока молитва допоможе нам зробити щось добре і для нас самих і для інших людей.

Архимандрит Софроній був архимандритом монастиря в Англії. В цій обителі повністю все монаше правило, крім Літургії, було замінене Ісусовою молитвою: ціла спільнота збиралася на молитву і вони по дві години молилися Ісусову молитву. Архимандрит Софроній казав: "часом нам здається, що дія молитви дуже повільна, але якщо ми не випустимо з рук наших край його ризи, то побачимо благий результат". Молитва вимагає зусилля, терпеливості, смирення, часу, щоб ми не зневірялися, і з часом побачимо благий результат. Ми ніколи не повинні домагатися свого в молитві: молитися за щось або за когось, але остаточне вирішення ситуації ми повинні залишати для Бога і ніколи не зневірюватися, адже Бог знає що для нас корисніше.

Святий Пімен Великий писав: "смирення - єдиний жертовник, з якого молитовні жертви приймаються Богом". Бачимо, що можуть бути деякі збочення в Ісусовій молитві, в літературі Святих отців це називається своєрідні "прєлєсті" або самообман. З чого воно починається? Починається з того, що людина в Ісусовій молитві не шукає покаяння, перепрошення за гріхи, а виключно шукає якогось надзвичайного пережиття чи відчуття Бога. Звичайно, якщо є такий стан, значить це наша гординя дається взнаки і, людина тоді переконана, що вона настільки досконала, що може отримати від Бога якісь глибокі стани, якісь пережиття і це вже - самообман, тобто стан "прєлєсті". Якщо ж ми молимося покірно, смиренно, зі свідомістю своєї грішності, то лукавий не може до нас прокрастися. Стан "прєлєсті" походить від нашої гордості і тільки смирення може нам допомогти правильно молитися.

Добре про молитву знати, читати, розуміти, але якщо ми не будемо серйозно і багато молитися, ми не збагнемо що таке є дійсно правдива молитва. Адже духовне життя потрібно починати з молитви, бо якщо в нас не буде успіху в молитві, то в чомусь іншому, на дорозі до спасіння, ми і не знайдемо успіху.

о. Теофан

 

 

©2004 На початокЄвангелієЗібранняСтаттіПро нас