Пресвята Євхаристія

Хотілося б розповісти про важливість Пресвятої Євхаристії, яка без сумніву, є найбільшим скарбом християн.

Роздумуючи над цією темою, згадується один випадок про хлопця з Англії. В Англії був один молодий хлопець, який зацікавився глибоким духовним життям. І, збагнувши, що тут він може не знайти доброго духовного провідника, вирішив поїхати на Схід, знайти вчителя, так званого гуру, щоб від нього навчитися науки духовного життя. От цей хлопчина поїхав на Схід, довго шукав учителя, який би відповідав його поглядам на духовне життя. Пройшло кілька років невтомної праці, хлопчина зріс духовно, набрався певної сили, розуміння і ось він вже хоче від'їжджати додому. Коли він прощався зі своїм учителем, цей вчитель-гуру дав йому гарну скриньку, оздоблену дорогоцінним камінням і сказав до хлопця: "коли захочеш згадати мене, мою науку - подивися на цю скриньку - і ти пригадаєш собі все, чого я тебе навчав".

Хлопець повернувся додому, до Англії. Приходить до своєї кімнати і на найбільш відповідному місці він ставить свою скриньку. Цей хлопчина приглянувся пильніше до інтер'єру своєї кімнати і він збагнув, що ця скринька якось не гармоніює з усіма іншими речами, які були в його кімнаті. І от хлопець починає все переставляти, перемінювати в кімнаті, дещо викидає і робить так, щоби все відповідало цій гарній скриньці. Через якийсь час хлопець помітив, що його кімната дуже відрізняється від інших кімнат цілого будинку. Тоді він починає змінювати інтер'єри інших кімнат: дещо викидає, дещо виносить, дещо переставляє так, щоб весь будинок був у гармонії з його кімнатою.

Звичайно, що ця життєва історія може нас багато чого навчити. У нас є також вчитель - найбільший наш вчитель - Ісус Христос -Спаситель наш. Він також залишив нам дорогоцінний дар - він залишив себе під видом хліба і вина, в Кивоті - у Святих Тайнах. І цей дар, який Ісус Христос залишив нам у Кивоті під видом хліба і вина повинен бути в нашому серці; ми не повинні тільки дивитися на цей дар, але також приймати до свого серця.

Звернімося до Святої Євангелії, це Євангелія від Матея (26; 26-28). Тут описується Свята Тайна Вечеря, коли Ісус сидить з апостолами за столом. Він бере хліб та, поблагословивши, каже: "Беріть, їжте: це моє тіло", бере чашу з вином і каже: "пийте з неї всі, бо це кров моя". Та каже:" їжте, пийте, робіть на мій спомин це". Бачимо, що Ісус Христос казав не тільки дивитися на це, але й каже : "їжте й пийте, робіть це на мій спомин". І те, що Христос зробив на Тайній вечері, Свята церква продовжує робити через руки священиків та єпископів.

Пригадаймо собі ким є Ісус Христос, наш Спаситель. Він - Бог, правдивий Бог - правдива любов; смиренний, лагідний, терплячий, всепрощаючий, милосердний. Знову звернімося до цієї історії про хлопця, про ту скриньку та про речі, які не гармоніювали з цією скринькою. Що хлопець робив? Він все інше, що не гармоніювало зі скринькою, переставляв, або взагалі викидав з кімнати.

Ми приймаємо цей безцінний дар - самого Ісуса Христа -Спасителя до нашого серця. Тому, аналогічно, все, що не є гармонійне з Ісусом Христом, яке є в нашому серці, ми повинні викидати геть. Що ж не гармоніює з Ісусом, який є в нашому серці? Це наша гординя, нечистота, гнів, заздрість, злоба і всякі інші гріхи та пристрасті, які знаходяться у нашому серці. Тому, коли ми приймаємо Ісуса Христа -цей безцінний дар під видом хліба і вина, ми повинні через покаяння, сповідь, через глибоку молитву очиститися.

А як на сьогоднішній день більшість людей приймає Святе Причастя? Це є просто жахлива картина. Більшість людей приймає Святі Тайни без глибокого усвідомлення, не роздумуючи, приймають ніби якийсь цукорок чи солодке печиво - без сповіді, без покаяння. В цьому є велика проблема. Люди просто не усвідомлюють з якими речами вони собі жартують.Святі Тайни - Свята Євхаристія - суть нашого християнського життя, суть всього християнства, тому що ми приймаємо самого Ісуса Христа під видом хліба і вина.

Буває так, що стоїть ціла церква людей і тільки кілька з них сповідалися, а коли приходить момент Святого Причастя, то всі йдуть та приймають Святі Тайни. Люди так собі переважно думають: "як я не піду до Святого Причастя - скажуть, що я найбільший грішник". І без сповіді та покаяння всі йдуть до Причастя.

А яка поведінка після Святого Причастя?! Люди так, ніби не усвідомлюють собі, що вони робили і, що знаходиться у їхньому серці. Виходять із церкви і забувають взагалі, що вони є люди, не тільки християни, поводяться негідно, перед тим прийнявши Святе Причастя.

Святе Писання, особливо Новий Завіт, застерігає нас конкретно перед недостойним прийняттям Святого Причастя і про це нам говорить Святий апостол Павло в посланні до Корінтян (1 Корінтян, 11; 26-32): "бо кожного разу, як їсте цей хліб і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. Бо той, хто їсть і п'є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п'є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають. Якби ми самі себе осуджували, то нас би не судили". Апостол Павло нагадує людям, що вони часто хворіють, часто з ними щось стається, а, навіть, і вмирають, а причиною часто буває те, що люди недостойно приймають Святе Причастя, недостойно і недобре відносяться до найсвятішого, що є в нашій церкві.

Історик Созомен говорить нам про один випадок з життя Йоана Золотоустого. Одного разу, коли він служив Літургію було в церкві багато людей. І от одна жінка - грішниця, побачивши, що християни ідуть до Святого Причастя подумала собі, що й вона може піти. Але вона не розкаялася, не пішла до сповіді, була в важкому гріховному стані. В момент, коли вона прийняла Святе Причастя, Свята Євхаристія перетворилася в її устах у камінь. Вона настільки була шокована, здивована і перелякана, що почала дуже тяжко плакати і каятися в своїх беззаконнях. Таким способом Господь напоумив грішницю, а всім людям показав, що дійсно Він Сам знаходиться під виглядом хліба і вина і не можна собі цим легковажити.

Протягом цілої історії християнства ставалося багато різних чудес в різних місцях, якими Господь хотів доказати, що дійсно Він присутній під видом хліба і вина. Так, пригадується історія про єврейського хлопчину. Він бавився з християнськими дітьми і от коли було свято і ці діти йшли до Святого Причастя - цей хлопчина з цікавості теж прийняв Причастя. Прибігає цей хлопчина до свого батька, шо працював ковалем, і починає розповідати, що він прийняв Святе Причастя. Настільки цей батько - єврей розізлився на свого сина, вхопив його і кинув до великої печі. І от надходить вечір, мама хлопчика кругом шукає його, але батько не признається в тому, що скоїв. Минає день, минає другий, а хлопчика немає. Якось випадково в розпачі ця мати прибігає до кузні, заглядає до печі, а там - її маленький син - щось співає собі, бавиться. Вона витягнула його з печі і питає:"як ти не згорів в цій печі?" А хлопчик їй розповідає:"біля мене були ангелики і була дуже гарна жінка. Вони мене потішали, окропляли холодною водою, тому вогонь мені нічого не зробив". Бачимо, що Господь, в такий спосіб, показав велике чудо, що через прийняття Святого Причастя хлопчина був захоронений від смерті, тобто не згорів в цій печі. Після цього вся округа, де жив цей хлопчик, дізналася про це чудо і багато людей навернулося. Бачимо яку силу має Святе Причастя.

Коли читаємо про життя Святого Андрія Критського - взнаємо, що до семи років він був німим. І коли він прийняв Перше Святе Причастя, відразу в цей момент його уста відкрилися і він почав говорити. Бачимо знову ж чудодійну силу Святої Євхаристії.

Можна навести безліч прикладів, які описує історія

християнства, життя святих про те, що дійсно Господь є присутній під видом хліба і вина.

Деколи немічний людський розум ставить собі запитання: як так може бути - стільки років споживають тіло і кров Ісуса Христа, а воно не може скінчитися чи вичерпатися? Звичайно, це питання примітивне. Людина віруюча ніколи собі таке питання не поставить. Але якщо сонце, яке вже кілька тисяч років світить і постійно випромінює промені світла і тепла не вичерпується в своїй сутності, то тим більше Бог, який може створити ще кілька таких самих сонць, не може вичерпатися в своїй сутності, тому що Бог є всесильний, всемогутній, нескінчений, він ніколи не може вичерпатися у своїй сутності, тобто під видом хліба і вина.

Чисто по-людськи якось важко дивитися на Святу Тайну Євхаристії, тому що тільки віра і молитва нам можуть, хоч в якийсь спосіб, привідкрити цю велику таємницю. Звичайно, якщо б наш немічний розум міг усе збагнути, тоді де є місце для нашої віри? Ми не можемо все збагнути, ми можемо своїм розумом дійти до певної лінії, певної межі, де далі йде тільки віра. Тільки вірою ми можемо щось збагнути, щось зрозуміти.

Дехто з людей ставить собі таке питання: як це всі люди причащаються з однієї ложечки, деколи бувають люди хворі, і як так, що вони не заражаються ніякою хворобою?

Ісус Христос - це лікар душі і тіла. Як може людина через прийняття Святого Причастя заразитися і захворіти, і взагалі померти? Історія християнства не пам'ятає такого випадку, щоб людина, приймаючи Святі Тайни, заразилася чи померла. Бачимо чудодійну силу Святих Тайн.

Святий Іван Кронштадський писав: "Господи, визнаю перед Тобою, що не на дачі, ні в лісі життя, і здоров'я, і міцність духовних і фізичних сил, а в Тебе в храмі, найбільше в Святій Літургії і в животворних Твоїх тайнах".

Хто з вірою і приготуванням приймає Святу Євхаристію - Святе Причастя, звичайно, що отримує велику духовну силу, яка пізніше переходить на душу і на тіло. Святе Причастя дає нам спроможність бути правдивими людьми і християнами.

Бачимо, що більш вартісніше приймати Святе Причастя не так дуже часто, але з більшим приготуванням. Тому що, коли приймаємо Святі Тайни на щодень, то людина по немочі своїй починає байдужіти до Святих Тайн, тобто це входить в буденну звичку і вже не відчувається святості.

Звичайно, у Святих Тайнах є велика сила і часто треба приймати їх, але все ж таки ми повинні більше готуватися - покаянням, сповіддю, молитвами, щоби усвідомлено і з вірою приймати Святі Тайни. Тоді вони мають для нас велику користь і силу.

о. Теофан